Зареєстрованих на сайті: Всього: 379 Нових за місяць: 0 Нових за тиждень: 0 Нових вчора: 0 Нових сьогодні: 0 З них Адміністраторів: 2 Модераторів: 1 Провірених: 6 Користувачів: 362 З них Хлопців: 153 Дівчат: 226
З неба місяць поглядав в калюжі
І вслухався, чи вітри не свищуть.
Продавали люди власні душі,
Та й не торгувались. А навіщо?..
Пролягла над містом чорна тиша,
Заховало очі небо чисте.
“Ти за скільки? – Ет, хотів би більше!
Ну а ти? – Та обіцяли двісті...”
І ховались душі, і боялись.
Залякали, бачиш, їх ще з ночі!
Інші заробітком вихвалялись,
Та чомусь все опускали очі.
Як товар, звозили поїздами,
Вербували, бач, із кожним кроком...
Душі продавалися. Тілами.
З поглядами, мріями – все оптом!
А не заплатили – проклиналось
Знову все, і всюди, і без ліку.
Тільки душі їм не повертались.
Їх як продасиш – то вже навіки.
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за наявності активного гіперпосилання на джерело.
Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.
14. Літо зиму годує.
|
Вітаю Вас Гость | RSS
Ви зайшли як: 
Група: Незнайомець 
Стать: 
На сайті: днів
Ти користувач № 0
Особистих повідомлень:
Ваш IР: 3.143.4.181
Браузер: 
2024