Зареєстрованих на сайті: Всього: 379 Нових за місяць: 0 Нових за тиждень: 0 Нових вчора: 0 Нових сьогодні: 0 З них Адміністраторів: 2 Модераторів: 1 Провірених: 6 Користувачів: 362 З них Хлопців: 153 Дівчат: 226
Багато століть тому, коли почали сіль у Солотвині добувати, проживав тут один солекоп. Приїхав здалеку заробляти на щоденний хліб важкою роботою. А був дуже бідний, не мав навіть покрівлі. Подумав, що буде жити під землею в шахті та весь час, не піднімаючись на землю, сіль добувати, щоб заробити грошей на будинок.
Багато часу провів у шахті спокійно, хоча і лякали його робітники, ніби там демони живуть.
У пардавні віки в маленькій хаткі попід річкою народилося дівчатко. "Гарною буде та мудрою, — промовила старюча баба-ворожка мaтepі, приймаючи маля, — бач як терновими оченятами вдивляється... Тільки от ця врода дасть твоїй дитині як величезне щастя, так й страшенну біду". Мовила вона та й покульгала відтіля. А дівча через оченята, немов тepнoві ягоди, прозвали Тернавкою, Терною...
Когда-то на нашій землі була рівнина, кінця-краю якій
не було видно. Рівнина зеленела шовковими травами, вічнозеленими ялинами
та соснами, могутніми букамі і ясний, Берест і тополями, по долині
текли струмки і річки, багаті дрібної та великої рибою. Владарем долини
був велетень на ім'я Сілун.
Коли йшов Сілун, від його кроків земля здригаються.
Розповідають, що Сілун був гарним господарем.
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за наявності активного гіперпосилання на джерело.
Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.
|
Вітаю Вас Гость | RSS
Ви зайшли як: 
Група: Незнайомець 
Стать: 
На сайті: днів
Ти користувач № 0
Особистих повідомлень:
Ваш IР: 13.58.224.40
Браузер: 
2025