***

Від смутку похилилася калина

Та листя почорніло від журби.

Це плаче, стогне рідна Україна!

Від розпочатої агресором війни.

А скільки полягло, там патріотів…

Що навіть не можливо, уявить собі.

І не одна пішла у вічність рота.

У кровопролитній, жорстокій боротьбі.

Горить Луганськ, горить Донбас.

І рушиться там інфраструктура.

  Російська армія прийшла до нас.

Свою впроваджувать культуру.

Чому, чому о, Боженько скажи!

Таке на плечі наші горе впало?.

З війною дальше не хочем жить,

А може ми молилися замало…

Ми все таки зберемося гуртом!

Де інде, можливо на майдані.

І розпочнемо боротьбу зі злом.

Цей бій для всіх буде останнім.

Ми переможемо агресора, я знаю!

Бо праведну ми вибрали дорогу,

І ворога безповоротно проженем…

Слава Україні! Навіки Слава Богу!

Реклама