Зареєстрованих на сайті: Всього: 379 Нових за місяць: 0 Нових за тиждень: 0 Нових вчора: 0 Нових сьогодні: 0 З них Адміністраторів: 2 Модераторів: 1 Провірених: 6 Користувачів: 362 З них Хлопців: 153 Дівчат: 226
Всім життя нам підкидає сюрпризи й гостинці, й ми крутимося, як можемо гуртом, поодинці. Та все якось починалось. Стою на зупинці - я до нього в гості хочу, у село Шипинці. Я тут вулицями бігав ще школяр - хлопчина, то ж Шипинці - моя рідна, мила Батьківщина. Змалку бігав до сусідки на перші навчання, де вчив букви, де вчив цифри та їх додавання. Ну а потім в шкільний вирій пірнув з головою, ми вчились і пустували в школі дітворою. Там знаходив я відповідь на різні питання, тут зненацька захопило і перше кохання. І ганяв в футбол з братами біля тітки Каті, поки сонце не лягало за обрієм спати, то в поле ми з друзями йшли корову пасти, там старались з сухих гілок вогнище розкласти і пекли там картоплини і грали у карти, та кінчались малі втіхи і знову до хати. А як гарно було пройти через парк зі школи - там шикарно та велично - не забуть ніколи. Потім в армію забрали, в Ленінград занесло, де старався відслужити і добре і чесно. Там у тузі рішив твердо - любою ціною - як повернусь до каштанів, то всі розцілую. Так і вийшло. Парк мій любий став ще красивіший, він і зараз величністю людський погляд тішить. Я пишаюсь своїм селом і не без причини, бо Шипинська земля наша - мати Буковини!
Шипинці - моє рідне село в Ченівецькій області, село мого дитинства. йому і присвячую.
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за наявності активного гіперпосилання на джерело.
Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.
|
Вітаю Вас Гость | RSS
Всім життя нам підкидає сюрпризи й гостинці, 
Ви зайшли як: 
Група: Незнайомець 
Стать: 
На сайті: днів
Ти користувач № 0
Особистих повідомлень:
Ваш IР: 3.145.85.123
Браузер: 
2024