Без гетьмана військо гине.
Береженого Бог береже, а козака - шабля.
Бог не без милості, козак не без долі (щастя).
Гетьман знає, що в нас нічого немає.
Де байрак, там і козак.
Де два козаки, там три гетьмани.
Де козак, там і слава.
Дівчина родиться, а козак на коня садовиться.
До булави треба голови.
Добрий козак баче, де отаман скаче.
Дожились козаки - нема ні хліба, ні габаки.
За наше жито та ще нас бито.
Звання козацьке, а життя собацьке.
Зроду-віку козак не був і не буде катом!
Козак з біди не заплаче.
Козак з бідою, як риба з водою.
Козак з Дону - козак зроду.
Козак не боїться ні тучі, ні грому.
Козак оженився, наче упився.
Козак хороший, та нема грошей.
Козак у дорозі, а надія в Бозі.
Козаки, як діти: хоч багато - поїдять, хоч трохи - наїдяться.
Козакові воєвода - велика невгода.
Козацькому роду нема переводу.
Місяць - козаче сонце.
На козаку й рогожа пригожа.
Не так тії пани, як підпанки.
Не той козак, що за водою пливе, а той, що проти води.
Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся.
Не усе ж то козак, що списа має.
От тобі хомут і дуга - тобі я більше не слуга.
Птиця з птицею не наб'ється, а козак з дівчиною не наживеться (мусить покинути).
«Пугу! Пугу!» - «Козак з Лугу»
Січ - мати, а Великий Луг - батько.
Скажи, враже, як пан каже.
Сніп з бородою, а козак з молодою.
Степ та воля - козацька доля.
Терпи козак, отаманом будеш.
Терпи, козаче, горе - будеш пити мед.
Терпи, козаче, отаманом будеш.
Терпи, хлопче, козаком будеш.
Три пани, два отамани, а один підданий.
Хіба ж дуща моя з лопуцька і не бажа того, що й людська?
Хліб та вода - то козацька їда.
Хоч і спина гола, аби своя воля.
Хто любить піч, тому ворог Січ.
«Чим грішен?» - «Малим родився, п'яним умер, нічого не знаю...» - «Іди, душа, в рай!» (Про запорожця).
Чоловік без волі, як кінь на припоні.
Щирий козак ззаду не нападає.
Що нам холод, коли козак молод!
Якби хліб та одежа, то козак і вмер би лежа.

Бджола мала, а й та працює.
Без діла жить — тільки небо коптить.
Без діла слабіє сила.
Без охоти нема роботи.
Без роботи день роком стає.
Без сокири не тесляр — без голки не кравець.
Без труда нема плода.
Будеш трудиться — будеш кормиться.
Губами говори, а руками роби!
Де руки й охота, там скора робота.
Для нашого Федота не страшна робота.
Діло майстра величає!
Добре діло утіха, коли ділові не поміха.
Добре роби — добре й буде!
Добрий початок — половина діла.
Добра пряха на скіпку напряде.
Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує!
За один раз не зітнеш дерева враз.
Заклопотався, як квочка коло курчат.
Зароблена копійка краща за крадений карбованець.
Кожна пташка своїм дзьобиком живе.
Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота.
Коли почав орати, то у сопілку не грати!
Лежачого хліба ніде нема.
Маленька праця краща за велике безділля.
На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить.
На охочого робочого діло найдеться.
Не в цім хороша, що чорноброва, а в тім, що діло робить.
Не взявшись за сокиру, хати не зробиш.
Не дивись на чоловіка, а на його діло.
Не кайся рано встати, а кайся довго спати.
Не місце красить чоловіка, а чоловік місце.
Не одежа красить людину, а добрі діла.
Не святі горшки ліплять, а прості люди.
Не сокира теше, а чоловік.
Недаром говориться, що діло майстра боїться.
Печені голуби не летять до губи.
Під лежачий камінь вода не тече.
Поки не упріти, поти не уміти.
По роботі пізнати майстра.
Праця чоловіка годує, а лінь марнує.
Працює, як чорний віл.
Працюй, як коняка, а їж, як собака.
Ранні пташки росу п'ють, а пізні — слізки ллють.
Рання пташка росу оббиває.
Роби до поту, а їж в охоту!
Робить, як чорний віл.
Роботі як не сядеш на шию, то вона тобі сяде.
Старається, як мурашка.
Того руки не болять, що уміють.
Треба нахилиться, щоб з криниці води напиться.
Труд чоловіка кормить.
Трудова копійка годує довіку.
Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.
Хто багато робив, той і багато знає.
Хто в роботі, той і в турботі.
Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.
Хто робить кревно, той ходить певно.
Хто що вміє, то і діє.
Хто що знає, тим і хліб заробляє.
Чесне діло роби сміло!
Щира праця мозолева.
Що ранком не зробиш, то вечором не згониш.
Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.
Як без діла сидіти, то можна одубіти.
Як дбаєш, так і маєш.
Як ручки зароблять, так ніжки сходять.
Болить серденько, та плакать стидненько!
В неї брови до любові, а устоньки до розмови.
Волос сивіє, а голова шаліє.
Вона за ним сохне, а він і не охне.
Гарна дівка, як маківка.
Гонить дівка парубка, а сама від нього не йде.
Дай серцю волю - заведе в неволю.
Дівчина, як берізонька, сережками завішана.
Дівчина, як квіточка, - з нею рай, а чужої молодиці не займай!
Дівчина, як тінь: ти за нею - вона від тебе, ти від неї - вона за тобою.
Дівчина - як у лузі калина.
До любої небоги нема далекої дороги.
Душа душу чує, а серце серцю вість подає.
З перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем.
Закохався, як чорт в суху вербу.
Їж з голоду, а люби змолоду.
Казала дівка: "Семене, не притуляйся до мене!" А сама тільки того й хоче!
Кого кохає, за тим і зітхає.
Коли любиш - люби дуже, а не любиш - не жартуй же!
Коли любиш - так женись, а не любиш - відступись!
Кому - як мара, йому - як зоря.
Кохання не запобіжиш зарання.
Краснеє личко - серцю непокій.
Кров не вода, а серце не камінь.
Куди серце летить, туди й око глядить.
Люби мене в будень, а в неділю, як приберуся, то й на тебе не подивлюся.
Любиш - люби, а не любиш - не води.
Люблю свою любку, як голуб голубку!
Любов - не пожежа, займеться - не потушиш.
Любов сильніше смерті.
Любов, як перстень, не має кінця.
На любов і смак товариш не всяк.
Не кожна ж Ганна й гарна!
Не поможуть і чари, як хто кому не до пари.
Невесело в світі жити, як нема кого любити.
Нехай мене той займає, хто кохання в серці має!
Нехай мене той голубить, а хто вірно мене любить!
Нужда в вікно, а любов у двері.
Не вповала на худобу, а вповала на уроду.
Не втаїться кохання, як у мішку шило.
Полюби нас так, а з грішми - то в'язне й дяк.
Полюбиться сатана краще від ясного сокола.
Різні по вдачі - міцні на любов.
Рукавом сльози втирає, а очима на парубків зиркає.
Серце ні на що не вважає - свою волю має.
Силою не буть милою.
Старого любить - тільки дні губить.
Старої любові й іржа не їсть.
Сухар з водою, аби, серце, з тобою.
Така гарна пика, що як виглянула із вікна, то три дні собаки гвалтували.
Така ладна, що як на двір вийде, то всі пси брешуть.
Так любить, як порох у оці.
Так мене, мамо, хлопці люблять, що за кулаками світу не бачу.
Так тебе люблю, що як не ваджу, то вдень спати не можу!
У дівчини стільки ласки, як на тихім ставку ряски.
У кого чорний вусок, тому риби шматок; в кого сива борода, тому й юшки шкода.
Хороша, хоч води з лиця напийся.
Хороший, як Микитина свита навиворіт.
Хоч у курені, аби до серця мені.
Хоч борщ без сала, аби душа пристала.
Хоч ти і люба, а не добирайся до мого чуба!
Хто любить ревне, жаліє певне!
Хто любить, той того й голубить.
Хто п'яницю полюбить, той вік собі згубить.
Як вигляне у вікно, то три дні собаки брешуть, а одна, як придивилась, то й сказилась!
Як гляне - серце в'яне.
Я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці!
Як не бачу - душа мре, а побачу - з душі пре.
Якби літа вернулися, то б ще хлопці горнулися!
Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в'язати.
Борода не робить мудрим чоловіка.
В умілого і долото рибу ловить!
Вік живи — вік учись.
Вчення в щасті красить, а в нещасті тішить.
Вченому світ, а невченому тьма.
Гарно того вчити, хто хоче все знати.
Голова без розуму, як ліхтарня без свічки.
Голова не на те, щоб тільки кашкет носить!
Грамоти вчиться — завжди пригодиться.
Грамотний — видющий і на все тямущий.
Дарма, що малий, а й старого навчить!
Де старий спотикнеться, там нехай молодий добре напнеться!
Дивиться рідко, та густо бачить.
Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного.
За битого двох небитих дають, та й то не беруть.
За одного вченого дають десять невчених.
За одного грамотного сім неграмотних дають.
Знає, на чім світ стоїть!
Знання робить життя красним.
І з сивою бородою не все розум приходить!
І сила перед розумом никне!
Книга вчить, як на світі жить.
Кожна голова має свій розум.
Кожна пригода — до мудрості дорога.
Людей питай, а свій розум май!
Молоде орля, та вище старого літає!
Мудра голова не дбає на лихі слова.
Мудрій голові досить два слова!
Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.
Мудрим ніхто не вродився, а навчився.
На те й голова, щоб у ній розум був.
Навчай інших — і сам навчишся.
Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
Наука не йде на бука!
Наука не пиво: в рот не віллєш!
Науки ні вода не затопить, ні огонь не спалить.
Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить.
Не бажай синові багатства, а бажай розуму!
Не краса красить, а розум.
Не лінися рано вставати та змолоду більше знати!
Не на користь книжку читать, коли вершки лише хапать.
Не перо пише, а розум.
Не питай старого, а бувалого.
Один розум добре, а два ще краще!
Одна розумна голова добре, а дві ще краще!
Око бачить далеко, а розум ще дальше.
Перемагай труднощі розумом, а небезпеку — досвідом!
Пташка красна своїм пір'ям, а людина — своїм знанням.
Треба розумом надточити, де сила не візьме.
У сусіда ума не позичиш.
Усякому на старість розуму прибавиться.
Учений іде, а неук слідом спотикається.
Учись змолоду — пригодиться на старість!
Учись — на старість буде як нахідка!
Розумний батько сина опитати не соромиться.
Розумний всякому дає лад.
Розумну річ приємно й слухать.
Розум — скарб людини.
Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.
Сила та розум — краса людини.
Сила уму уступає!
Скільки голів, стільки й умів!
Старого горобця на полові не обдуриш.
Хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати.
Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду.
Хто грамоти вміє, той краще сіє.
Хто добре учиться, той буде й добре робить.
Хто знання має, той мур зламає.
Хто людей питає, той і розум має.
Хто хоче багато знати, тому треба мало спати.
Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати.
Чоловік розуму вчиться цілий вік.
Шануй учителя, як родителя!
Щастя без розуму — торбина дірява.
Що в молодості навчишся, то на старість як знайдеш.
Що голова, то й розум!
Що знаєш, що вмієш, те за плечима не носить.
Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питайся.
Як голова сивіє, то чоловік мудріє.
Як одступиш од грамоти на аршин, то вона од тебе на сажень.
Яка головонька, така й розмовонька!
Які літа — такий розум!

Реклама