Аршин на піджак, а два — на латки.

Біда — дурному родичка.

Біда на біді їде, бідою поганяє.

Біда плаче, біда скаче, біда й пісеньку співа.

Біда ходить не одна, а із собою ще й горе водить.

Біда ходить не по дереві, а по людях.

Біда, як Велика слобода, а людей нема.

Біда, як іде до кого в гості, то з собою й злидні бере.

Біди й возом не об'їдеш.

Від біди й конем не втечеш.

Від вовка тікав, а натрапив на ведмедя.

Від горя — хворість; від хворості — смерть.

Гарно тому жить, кому немає про що тужить.

Горе — що море: ні перепливти, ні випить.

Горем горюй, а руками воюй.

Горя не заїдають, а запити можна.

Де біда не була, а до нас прийшла.

Де має бути біда, там її не минеш.

Звались тільки з ніг, а за кулаками діло не стане.

І сам тоне й других топить.

Із вогню та в полум'я.

Купив дуду на свою біду, став дуть, аж сльози йдуть.

Купив лихо за свої гроші.

Люди не чорти: не втечуть від біди.

Морських топить море, а сухопутних душить горе.

На кого чорт, на того й люди.

Набрався, як вівця реп'яхів.

Не шукай лиха, воно тебе само знайде.

Од біди тікав, та на другу натрапив.

Пішло діло на лад, що й сам йому рад.

По горе не треба йти за море, його й дома вистачає.

Розбився глечик, прощай вода — пропади моя біда.

Ти од горя за річку, а воно вже на тім боці тебе виглядає.

Ти од горя, а воно тобі назустріч.

Ти од його спиною, а воно тебе рилом.

То не біда, що в житі лобода; ото біди, що ні жита, ні лободи.

Тут поневолі будеш чухати потилицю.

У гіркої біди нема солодкої їди.

Ударив бобра — не видать добра.

Хотів минути пень, а наїхав на колоду.

Хто біди боїться, тому вона родич.

Хто горя не бачив, той щастя не зазнає.

Чоловік — не камінь: терпить, терпить та й лусне.

Чують, як пісні співаєм, а не чують, як вовками виємо.

Реклама