Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Коли ти будеш зо мною, то смерть не посмiє i в хату нашу заглянуть.
Казав пан — кожух дам, та й слово його тепле.
Молітесь богові одному,
Молітесь правді на землі,
А більше на землі нікому
Не поклонітесь. Все брехня —
Попи й царі...
Раз добром нагріте серце вік не прохолоне.
Україно, Україно! Серце моє, ненько! Як згадаю твою долю, заплаче серденько!
І кров за кров, і муки за муки.
Свою Україну любіть. Любіть її…Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть.
Одна вона у нас така — уся співуча і дзвінка, уся плакуча і гримуча хоч без лаврового вінка.
Та вже ж, як кажуть, пiймав не пiймав, а погнаться можна.
Нічого кращого не має, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим.
Не нарікаю я на Бога, не нарікаю ні на кого.
Ну що б, здавалося слова…Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, як їх почує!.. Знать, од Бога і голос той, і ті слова ідуть меж люди!
За що ми любимо Богдана, за те що москалі його забули, в дурнії німфчики обули Великославного гетьмана.
Чия правда, чия кривда, і чиї ми діти?
Кращого немає нічого в Бога, як Дніпро та наша славная країна.
Учітеся, брати мої,
Думайте, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть!..
І мене в сім’ї великій,
Сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.
І я, заплакавши назад, поїхав знову на чужину. І не в однім отім селі, а скрізь на славній Україні людей у ярма запрягли, пани лукаві.
Якби ви вчились, так, як треба, то й мудрість би була своя.
Зажурилась Україна — така її доля.
В своїй хаті своя правда і сила, і воля!
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше — спати, спати
І спати на волі.
Україно, Україно!
Серце моє, ненько!
Як згадаю твою долю,
Заплаче серденько!
Борітеся — поборeте!
Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями.
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
Огонь запеклих не пече.
Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Реклама
|
Вітаю Вас Гость | RSS
Ви зайшли як: 
Група: Незнайомець 
Стать: 
На сайті: днів
Ти користувач № 0
Особистих повідомлень:
Ваш IР: 52.15.109.209
Браузер: 
2024