Відгуляли, відшуміли заметілі,
Дочекалися ми Вербної неділі.
Принесли із церкви гілочки свячені,
Осяйні, весняним сонцем золочені.
Забуваються всі клопоти й страждання,
Оживають у душі слова прадавні:
-Верболіз, бий до сліз!
Не я б'ю, верба б'є,
Будь здоровий, як вода,
А багатий, як земля...
Увійшла в свої права весна-газдиня,
Моя доня вже готує цибулиння,
Будем крашанки невдовзі фарбувати,
Бо ж Великдень - світле свято - йде до хати.
Це не чари - обереги предковічні.
І відлунює у серці слово віще:
- Топчу-топчу ряст, ряст,
Бог здоров'я дасть, дасть...
Дай Боже діждати й на той рік топтати...

Реклама