Гонила дівчина худобу пасти. І підійшов до неї хлопець. В чорному одінню, з темним обличчям. Прийде він до неї, балакають, любуються там обоє, поки не жене вона худобу додому. Дає вона йому їсти свого хліба, а він каже:
- Не, я такий хліб їсти не буду. Ти мені спечи ощипок без соли, тоді я його їсти буду.

Пригнала вона худобу і другий день пече собі ощипок сама. Спекла вона той ощипок, жене худобу і там у полі собі з ним розмовляє. А коли прийде додому, сумує й плаче. Родичі побачили, що в доньки щось не так. Була весела, а тут ходить і плаче. Розказують родичі людям:

- Що таке може бути? Наша дівчина була така весела, а тепер куди ходить, плаче. І сама собі пече общипок. Не солить його. І бере його з собою за худобою їсти.

А люде кажуть:
- Підіть за нею, послідкуйте. Може вона з кимось дружить і за ним банує.

Раз родичі пішли за нею, я вона гнала худобу. А на зустріч їй виходить хлопець, не хлопець, а чорт. Вони виділи, що в него хвіст й ріжки. Пообнімалися вони й пішли за худобою.

Тоді вернулися родичі і почали людей питати, що робити, би його від неї відогнати. І кажуть люде:

- Заплетіть їй в косу лук-часник і троян-зілля. А муку посоліть сіллю і свяченою водою покропіть. І вона собі спече ощипок і займе з тим худобу, а ви за нею підете. Слідкувати, щоб вона то не виверла з коси або що інше не зробила.

Коли вона гнала худобу, родичі йшли позаду. А він назустріч неї. Біжить напроти неї і кричить:
- Відкинь то геть, бо мене пече!

Вона обзирається, нічого коло себе не видить. А він кричить. Він кричить, а вона себе за косу вхопила. Родичі скрикнули:
- Що робиш?!

Вона стала. Тоді він обернувся від неї геть і заспівав:

Якби був би мені не лук-часник
І не троян-зілля,
То я був би з дівчиною
І справив весілля.
І з того часу він більше до неї не появлявся.

Реклама