Зареєстрованих на сайті: Всього: 379 Нових за місяць: 0 Нових за тиждень: 0 Нових вчора: 0 Нових сьогодні: 0 З них Адміністраторів: 2 Модераторів: 1 Провірених: 6 Користувачів: 362 З них Хлопців: 153 Дівчат: 226
Сього чоловіка вважали за дивака. Його навіть боялися. Неодружений.
Живе одинаком. Оселя його - геть за городищем, на узліссі. Обгородився
високим частоколом, за яким копошиться: то каміння навіщось теше, то
щось мурує. "Що ти там робиш, чоловіче добрий?" - питали його. "Жорна і
піч". "А що воно таке?" "О, се таке, що зробить вас усіх дужчими і
мудрішими. Житимете ситніше, довше, краще. Боги, спасибі їм, дали нам
жито і пшеницю, а ми жуємо теє зерно, як тварини. Негоже се для людини.
Вона має теє зерно змолоти, зробити тісто з борошна і спекти в печі
хліб..." Люди сього не розуміли, проте запитували: "А коли ти зробиш
теє диво?" "Завтра все буде готове, тоді покличу вас, нагодую хлібом".
Однак уночі зненацька зайнялися полум'ям і хата дивака, і весь його
двір та прибудови... Сам господар ледь порятувався. Хтось бачив, як
опівночі Змій прилітав і обдав полум'ям господарство дивака. А він мав
уперту вдачу: найнявся до багатого, хутко розжився, збудував собі нову
хату, теж на відшибі, і знову обніс двір частоколом, за яким щось тесав
і мурував з дня в день.
"Що ти робиш?" - питали. "Піч!" Люди з жахом дивилися на
нього. Адже... "Нічого, я її таки зроблю, і змелю борошенце на зграбних
жорнах, і спечу хлібину - за три дні все буде готове". А за два дні
знову лютим полум'ям зайнялося все його господарство. І знову чутки
ходили про Змія. А дивак... знову пішов у найми і заробив на нову хату
і широкий двір. І знову його питали: "Що робиш?" А він відказував:
"ПІЧ!" І люди пошвидше втікали геть.
...Коли він народився, волхви ніяк не могли дати йому ім'я. "Се
буде великий чоловік, який принесе щастя людям,- казали вони. - Ми не
знаємо, як наректи його. Лише віщий Ант може сказати". Послали за
найстарішим і наймудрішим волхвом Антом. Він прийшов за три дні,
подивився на хлопчика і тихо сказав: "Ім'я його - СВАРОГ. Він з богами
розмовлятиме як з рівними. Він сам богом стане. Та тільки нікому не
кажіть про се, аби Мара не почула. І про око людське називайте його
Гостем. Прийде час - і світ назве його Сварогом". Пішов Ант. А
Сварог-Гость швидко ріс. Коли батьки мали його женити - прилетіла до
нього у сні Біла Птаха і сказала: "Любий Госте! Не женись! В тебе з
часом буде наречена - найчарівніша в світі. Се я, Жива, тобі обіцяю. А
зараз іди в найми, зароби собі на хату і господарство, витеши з каменю
жорна, збудуй піч та спечи першу хлібину. В тебе божественна душа, вона
підкаже, як усе зробити. Мені жалко, що люди й досі зерно жують, як
тварини".
І ось утретє Гость будує собі хату, і витісує нові жорна, і мурує
піч. Втретє Чорнобог велить Змієві-Дракону: "Знову Гость хоче хлібину
людям спекти. А хліб дасть їм міць і довголіття. Такий вогонь нашли на
Гостя, аби він ніколи з нього не вийшов". Справді, коли опівночі Гость
прокинувся від задухи, то збагнув: тікати нікуди! Довкруж гоготіло
полум'я, ось-ось мала звалитися стеля. Вмираючи від жаріні й чаду,
Гость простогнав: "Живо, Живо, невже мені не судилося довести справу до
кінця?"
І тоді над пожарищем з'явилася Жива в золотому вбранні. Вона
вихопила з полум'я вже мертвого Гостя, полинула з ним у Вирій, там
бризнула на нього Живою Водою, і чоловік ожив. Богиня дала йому з'їсти
молодильне яблуко, і став Гость безсмертним. І сказала Жива: "ТАМ ти
був ГОСТЕМ, ТУТ навіки ти - СВАРОГ. Тричі ти горів у полум'ї і заслужив
бути богом. Але навіть богові важко спекти першу хлібину. Тож я даю
тобі в жони свою рідну сестру - БЕРЕГИНЮ. Сим я виконую свою давню
обіцянку. Берегиня народить тобі двох синів-близнюків СВАРОЖИЧІВ, які й
охоронятимуть тебе від Чорнобога".
...Дивувалися Люди, коли за 18 років біля їхнього городища знову
з'явився Гость. Тепер - з дружиною та синами. Він збудував хату,
обгородився, витесав нові ручні жорна й вимурував піч. А коли вночі
налетів Змій-Дракон, його зустріли недремні Сварожичі, яким сам Перун
подарував по вогненній стрілі. Полетіли вони до Дракона й крила йому
спалили, загримів у підземелля посланець Чорнобога.
А Сварог таки спік Першу Хлібину - запашну й золоту, як Сонце - і
виніс її людям, і дав кожному по скибці, і вкусили люди теє диво, і
силу відчули в собі неймовірну, і збагнули, що приніс Гость-Сварог їм
велике щастя, і міць, і здоров'я, і довголіття. І врочисто стали на
коліна перед ним - новим богом своїм - СВАРОГОМ.
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за наявності активного гіперпосилання на джерело.
Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.
|
Вітаю Вас Гость | RSS
Сього чоловіка вважали за дивака. Його навіть боялися. Неодружений.
Живе одинаком. Оселя його - геть за городищем, на узліссі. Обгородився
високим частоколом, за яким копошиться: то каміння навіщось теше, то
щось мурує. "Що ти там робиш, чоловіче добрий?" - питали його. "Жорна і
піч". "А що воно таке?" "О, се таке, що зробить вас усіх дужчими і
мудрішими. Житимете ситніше, довше, краще. Боги, спасибі їм, дали нам
жито і пшеницю, а ми жуємо теє зерно, як тварини. Негоже се для людини.
Вона має теє зерно змолоти, зробити тісто з борошна і спекти в печі
хліб..." Люди сього не розуміли, проте запитували: "А коли ти зробиш
теє диво?" "Завтра все буде готове, тоді покличу вас, нагодую хлібом".
Ви зайшли як: 
Група: Незнайомець 
Стать: 
На сайті: днів
Ти користувач № 0
Особистих повідомлень:
Ваш IР: 3.148.145.41
Браузер: 
2024