Зареєстрованих на сайті: Всього: 379 Нових за місяць: 0 Нових за тиждень: 0 Нових вчора: 0 Нових сьогодні: 0 З них Адміністраторів: 2 Модераторів: 1 Провірених: 6 Користувачів: 362 З них Хлопців: 153 Дівчат: 226
Старі люди розказують, що колись у повітрі колихалося щось таке, ніби
шар-м'яч. Хтось його штовхнув і він розірвався; полетіли куски цього
шару в різні сторони й утворилися земля, сонце, місяць, зорі. З одного
куска утворилася земля, що ми на ній живемо. Завдяки китові, який
підмостив свого хвоста, затрималася наша земля, а то була б полетіла в
бездну. Цьому китові довго лежать обрида і починає ковилять хвостом, а
земля починає ворушитись.
***
Здавна, як землі ще не було, всюди вода була. Не було і нас ще. А чорт
жив десь так у хатах, хто зна де жив. Дак бог прийшов до чорта та й
повів чорта до Дніпра, щоб пурнув да виніс піску в руці. Він пурнув,
так не винесе — вода вимиє: оце що набере піску, то вода й вимиє з
руки. Дак бог повів його до другого, до мільшого, дак він відтіля виніс
піску. Дак бог тим сіяв тут усюди по тих водах, дак стало вже сухо і
світ став... Кажуть люди старі, що так було.
***
Як уже бог схотів посіять землю, так послав нечистого, щоб землі достав
з моря. Воно тоді не можна було, бо скрізь вода була. І сказав, щоб
собі не брав землі, а щоб усю оддав богові, скільки дістане. А він
там скільки достав, може, усю взяв, то оддав, а у роті собі сховав. А
бог як посіяв землю, так у чорта в роті начала рости земля, начала
рвать. А він де пирхав, так там болото стало, де пирхне — коняка; чхає
і ригає — чоловік, кінь, собака, кіт.
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за наявності активного гіперпосилання на джерело.
Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.