Зареєстрованих на сайті: Всього: 379 Нових за місяць: 0 Нових за тиждень: 0 Нових вчора: 0 Нових сьогодні: 0 З них Адміністраторів: 2 Модераторів: 1 Провірених: 6 Користувачів: 362 З них Хлопців: 153 Дівчат: 226
Дуже давно на Кичерах косив син удовиці,
яка була відьма. В обід пішов він до потоку напитися води, і побачив
білу дівку, яка пригнала до водопою білих овець. Спробував увійти в
потік - вона попросила не каламутити води. Тоді попросив її дати йому
напитись. Вона зачерла в долоні води, і він пив з її долонь. Коли
відходив, запитав, чи можна до неї прийти. Вона відповіла:
- Приходи, бо ти моє серце скаламутив.
В час сінокосу, коли той хлопець косив, йому все вчувалось, що коса
співає: "Приходь, бо ти моє серце скаламутив". А потім вони почали
разом пасти вівці і разом класти стоги.
Сінокоси кінчалися десь коло Спаса, і леґінь, і дівка - він з косою,
вона з граблями - гнали вівці і поверталися домі. Недалеко хижі їх
зустріла леґінева мати. Молоді сказали їй, що любляться і будуть
ґаздувати.
Але матері не подобалася дівчина, вона закляла її і перетворила в
Білу Смереку. І тоді, коли її світлі коси перетворилися в смереччине
гілля, дівчина крикнула:
- Мій яворе!
І леґінь став явором. З їхнього коріння потекли їхні чисті сльози -
вода Білої Смереки. Казала стара бабка Воражина, що як ходила ввечері
по воду, то бачила на тому місці хлопця й дівчину.
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за наявності активного гіперпосилання на джерело.
Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.