Зареєстрованих на сайті: Всього: 379 Нових за місяць: 0 Нових за тиждень: 0 Нових вчора: 0 Нових сьогодні: 0 З них Адміністраторів: 2 Модераторів: 1 Провірених: 6 Користувачів: 362 З них Хлопців: 153 Дівчат: 226
Озеро розташоване у
великому карі (льодовиковий цирк, впадина) на північно-східних схилах
гори Туркул, на висоті 1750 метрів. Злегка зігнута ванна повторює обрис
крутого південно-східного схилу. Довжина озера 88 метрів, ширина — 45,
площа 3 тис. кв. метрів. Південний
берег кам'янистий: на нього осипаються продукти розпаду скельного
схилу. Морена (шар породи, яку зібрав на своєму шляху льодовик) вздовж
протилежного берега вкрита субальпійськими травами, тут ростуть гірська
сосна, жереп і ялівець. Від цього берега Несамовите в останні роки
інтенсивно заростає осокою — люди часто залишають на березі або кидають
у воду сміття, що сприяє росту водяних рослин.
З
південного боку дно вкрите великими пласкими валунами, а з північного
перекривається сірим ілистим ґрунтом. Глибина озера по всій площі
коливається в межах 1-1,5 м. Поверхневого стоку Несамовите не має,
однак нижче моренного валу витікає декілька струмків. Живиться озеро
дощами й талим снігом.
Це
був короткий опис Несамовитого, яке для гуцулів є сакральним місцем «де
народжується град». Підтвердження тому — стара легенда та сучасна
погода.
Було це давно
Повертався
з торгів у Мадярському Сиготі додому один гуцул з Жаб'єго. Зблудив
подорожній перед горою Шпиці і спустився в якийсь величезний котел.
Застала його ніч коло невеликого озера. Прив'язав він свого коня до
каменя, а сам із сухих дров наклав ватру, взяв кітлик і пішов набрати
води на кулешу. Лиш зачерпнув раз, тут величезний гуркіт зчинився.
Глипнув, а на протилежному березі такий собі панок котить у файній
бричці, запряженій двома норовистими кіньми. Під'їхав до газди і питає:
- Що ви тут шукаєте так пізно?
- Хочу повечеряти і ніч тут перебути, бо тяжко в темряві горами додому добиратися.
-
Та ви що, будете сухою кулешею з такої далекої дороги перебиватись та
під корчем спати? Ходіть до мене, я недалеко тут жию та й Вас добре
прийму.
Сіли
вони у бричку та й поїхали просто в озеро. Вода розступилася, і
показався великий красивий палац. Всі вікна залиті яскравим світлом, а
з хоромів радісні співи і музика долинають. Запросив пан гуцула за
стіл, що аж вгинався від різних заморських наїдків і напоїв. Лиш
вдарило за північ, вогні погасли, а весела публіка вляглася спати. Тим
часом на подвір'ї замку хтось не вгавав, відчувався рух. Чоловік
подивився у вікно і побачив купу людей, які заготовляли з водяної
поверхні лід.
- Шо то ви собі за таку роботу найшли серед літа? — дивується верховинець.
-
Це душі померлих грішників заготовляють град, — пояснює панок. — Коли
вони ще жили — то я їм підслуговував, а тепер до кінця світу вони мені
служитимуть.
Зрозумів
гуцул, що то нечиста сила до нього говорить і три рази перехрестився.
Завирувало озеро, вдарило холодними хвилями об береги і викинуло геть
на скелі гостя.
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за наявності активного гіперпосилання на джерело.
Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.
|
Вітаю Вас Гость | RSS
Ви зайшли як: 
Група: Незнайомець 
Стать: 
На сайті: днів
Ти користувач № 0
Особистих повідомлень:
Ваш IР: 18.219.248.129
Браузер: 
2025