Зареєстрованих на сайті: Всього: 379 Нових за місяць: 0 Нових за тиждень: 0 Нових вчора: 0 Нових сьогодні: 0 З них Адміністраторів: 2 Модераторів: 1 Провірених: 6 Користувачів: 362 З них Хлопців: 153 Дівчат: 226
..- Незабаром Марічейка!.. Слова лісника звучали урочисто. Боюся опустити щось важливе. Гуцули говорять про Марічейку: "Побачиш на світанку - познаєш радість. Озеро виникло перед очима зненацька, усього лише на мить - блиснуло відблисками між темних стовбурів дерев і знову зникло. Але ненадовго: дерева раптом розступилися, і Марічейка стала у всій своїй вроді. Оточене з усіх боків озеро відбивало м’яку синяву осіннього неба.
Я покуштував воду - без смаку, холодна. Така буває в глибоких колодязях. І отут я побачив, як на блискучій поверхні озера виникали, ширилися, бігли до берега рівні кола, один за іншим... рівномірно... Я не повірив своїм очам. Риба? У вічно крижаній воді, на висоті тисяча п’ятсот метрів? Дивлюся на лісника. Він посміхнувся, покачав головою: - Це джерела б’ють із глибин землі, живлять озеро... А чи знаєте, чому озеро дане дівоче ім’я?
В очах його затаївся ніжний смуток. Я мовчав і чекав. - Легенда є в нас. Послухайте.. Було все це ще в глибоку стародавність. Чорним вороняччям налетіли тоді злі недруги на наш зелений край. Вони руйнували села, губили народ, а хто вцілів, рятуючи, пішов у гори. Але вороги довідалися, що гуцули ховаються десь у дрімучих лісах, і рушили ордою слідом за ними.
Марічейка, молода дружина чабана Івана, побачила ворогів і прошептала коханому: - Іванко, рідний! Скоріше біжи до нашим, попередь!.. А я спробую їх затримати. - Не можу я залишити тебе. - Згадай, милий, скільки наших там, у горах. Батьки і матері, старі і діти... Весь наш народ... Він у небезпеці. Йди! І пішов Іван. А горда Марічейка стала на шляху ворогів. Її схопили... Наказали: - Веди до своїх гуцулів. Не те смерть! Йшли вони до самої ночі. Завела їх Марічейка в такі дикі місця, відкіля і не вибратися. Розлютилися вороги і накинулися на неї із шаблями... Затремтіла земля, подув страшний вітер, гримнув грім. І злетіли в небо камені, здвинулись гори й утворилося озеро. У ньому і знайшли свою загибель вороги. З тих пір ліс на честь хороброї дівчини стали називати Дівочим, а озеро - Маричейка...
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за наявності активного гіперпосилання на джерело.
Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.
|
Вітаю Вас Гость | RSS
Ви зайшли як: 
Група: Незнайомець 
Стать: 
На сайті: днів
Ти користувач № 0
Особистих повідомлень:
Ваш IР: 52.15.190.187
Браузер: 
2025