Неділя, 05.05.2024
Зернятко
привітання, прислів'я, приказки, міфи, легенди, афоризми, цитати . . .
Народна мудрість:
32. Як почав орать, то в сопілку не грать.
смайлик27. Прийшли Зелені святки - не ховайся в кутки.
-->
Меню сайту
Категорії розділу
Міфи [17]
Легенди [50]
Легенди про гори [17]
Легенди про воду [14]
Легенди про флору [55]
Легенди про фауну [1]
Легенди про споруди [1]
Легенди про людей [5]
Притча [7]
Реклама
Новини партнерів
svitua.org
Бесплатный Хостинг

написати лист адміну
Статистика


Яндекс.Метрика Индекс цитирования

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Зареєстрованих на сайті:
Всього: 379
Нових за місяць: 0
Нових за тиждень: 0
Нових вчора: 0
Нових сьогодні: 0
З них
Адміністраторів: 2
Модераторів: 1
Провірених: 6
Користувачів: 362
З них
Хлопців: 153
Дівчат: 226

Головна » Статті » Міфи та легенди » Легенди про флору

Легенда про спориш

Сподобався матеріал? Поділитись з друзями:

Реклама
Як спориш розсердився (легенда)

Якось рано-вранці стара ворожбитка поверталася з гір, де вона збирала цілющі трави. Повний кошик трав назбирала старенька, притомилася, а тут ще й сонце, що піднялося над обрієм, почало припікати. Сіла стара чаклунка в тіні під деревом, розклала свій нехитрий сніданок. Аж глянь — по обидва боки стежки, якою вона спускалася вниз, пробирається в гори маленька травичка. Роззирнулася навколо й побачила, що й сама вона сидить на зеленому моріжку, немов щільним килимком, засланим тією ж травицею.

—  Чому це ти в гори поспішаєш? — намагалася завести розмову старенька.— І як звати тебе?

—  Травка-муравка,  або спориш,— одказала  тоненьким голосом дрібна травиця.— Помандрую в гори, подалі від людей. Немає життя мені од них. Все розорали, розкорчували, ніде мені оселитися спокійно. Ось я й вирішила, що в горах не буду нікому заважати, ніхто не буде мене переслідувати.

—  Не вибратися тобі в гори такій маленькій та немічній,— сказала бабця.— Та й де тобі там рости серед каміння? Вітри там, холодно. Пропадеш, дурненька.

—  А що ж мені робити?—тремтячим  голоском запитала  травичка.— Все  одно  загибати...  Ні.  Піду.  Ти відпочивай собі, бабусю.

І знову подерлася вгору.

Шкода стало бабусі цю беззахисну травичку. І надумала вона помститися людям. Звелася на старечі ноги, погукала:
—  Гей    ти, як там тебе величати,    травко-муравко. Повертайся вниз до людей. А те, що вони все переорали, так тобі ж краще буде за землю триматися. У горах пропадеш. Повертайся.
—  Добре,— відповіла трава-мурава.— Я повернуся в теплу долину до людей.
—  А щоб вони тебе не чіпали, я наділю тебе цілющими властивостями,— пообіцяла чаклунка  та й  почала збиратися в путь-дорогу.

І трава-мурава теж побігла за нею вниз.

Так спориш повернувся до людей, заселив їхні городи, сади, квітники, двори... Відчувши свою силу, почав займати все більше й більше земель. Що вже з ним не роблять люди — виривають з корінням, топчуть ногами, а він все росте, розширюючи свої володіння.
Реклама

Категорія: Легенди про флору | Додав: zernyatko (03.11.2013)
Переглядів: 3558 | Теги: спориш, легенда, про | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0

ComForm">
avatar
Профіль
Неділя, 05.05.2024  01:04
no_avatar
Гость,
ми раді вас бачити.

Мій профільВи зайшли як: Гость
ГрупаГрупа: Незнайомець
ЖінкаЧоловікСтать:
Зареєстрований на сайтіНа сайті: днів
користувачТи користувач № 0
Особисті повідомленняОсобистих повідомлень:
Ваш IРВаш IР: 18.191.102.112
БраузерБраузер:

Додати:


Додати зображення Додати статтю Додати новину Інформація про додавання Вихід
© Зоряна Слава Україні! Героям Слава! 2024
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за наявності активного гіперпосилання на джерело.
Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.
Вгору