Зареєстрованих на сайті: Всього: 379 Нових за місяць: 0 Нових за тиждень: 0 Нових вчора: 0 Нових сьогодні: 0 З них Адміністраторів: 2 Модераторів: 1 Провірених: 6 Користувачів: 362 З них Хлопців: 153 Дівчат: 226
У Карпатах, отам, де нині розташувалося селище Войнилов, під лісом било джерело з цілющою водою. Перехожі тамували спрагу, решта води в Дністер-ріку спливала.
Дбали люди про джерело. А воно, кажуть, навіть говорити вміло людською мовою. Замулять його весняні або дощові води, засиплють глиною чи камінням, джерело й заговорить до перехожого чоловіка:
— Змилуйся, ґречний ґаздо, вичисти мене.
І добрі люди прислухалися до його голосу: спускали в джерелі воду, чистили дно і стіни від намулу. І знову пили цілющу воду.
І було так доти, доки хмари татар і турків не насунули на Русь. Кістками позасипали, кров’ю позаливали не тільки це, а й інші джерела і криниці, озера і ріки по всьому Підгір’ї. Хоч спрагу свою і вони хотіли втамувати. Та й коней треба було напувати, і страви не звариш без води.
Ото прийде, було, зайда татарський до джерела, припаде до води цілющої спраглими устами. А джерело йому мову відбирало або голову корчило, а то й дух запирало.
Тоді й почали татари якесь коріння з собою возити, що аїром у них називалося. Нібито те коріння водойми очищає. Де розкидають його, воно зеленню проростає. Вважали, що лиш у тих місцях, де аїр виростав, можна воду пити і коней напувати, не ризикуючи нічим.
Накидали того коріння і довкола джерела з цілющою водою. І воно розрослося аж до самого Дністра.
Минув час. Тікали татарські орди різними дорогами на південь, порятунку шукали. І знову не обминули того джерела, бо довелося вибиратися тією ж дорогою. Але вже не мали ні їжі, ні питва ніякого.
Нагнувся котрийсь татарин до джерела водиці напитися. А воно йому:
— Не напою тебе, вороже клятий, бо багато лиха ти мені й народові нашому заподіяв.
І розлилося на всі чотири сторони. Поміж тієї буйної зелені, що повиростала з татарського коріння, розтеклася вода, утворивши грузьке болото, трясовину.
І чимдалі тяглися до води татари, тим далі вело їх джерело у трясовиння. Зайшли так, що вже й не вибратися. Засмоктала їх багнюка. Тож і назвали тоді люди село, що біля джерела виросло, Войниловим. А ту зелену й пахучу рослину найменували татарським зіллям, або Аїр тростяний.
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за наявності активного гіперпосилання на джерело.
Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.
|
Вітаю Вас Гость | RSS
Ви зайшли як: 
Група: Незнайомець 
Стать: 
На сайті: днів
Ти користувач № 0
Особистих повідомлень:
Ваш IР: 3.16.216.202
Браузер: 
2024