Зареєстрованих на сайті: Всього: 379 Нових за місяць: 0 Нових за тиждень: 0 Нових вчора: 0 Нових сьогодні: 0 З них Адміністраторів: 2 Модераторів: 1 Провірених: 6 Користувачів: 362 З них Хлопців: 153 Дівчат: 226
Жив собі на світі чоловік. З вигляду ніби такий, як усі. Але насправді зовсім не такий, бо все робив як-небудь. Каже йому жінка. — Вже сусіди городи орють. Йди в поле орати. А він так виоре, якби в пана робить: скиби нерівні, місцями земля неорана. Посіє як-небудь. Піде полоти – бур`яни лишає, каміння не вибирає. Піде молоти – половину зерна у снопах залишить. А накриє хату тими сніпками, то птахи за зерном всю стріху потереблять та миші пересічуть. Підуть дощі – то в хаті із стелі капає вода. — За що мене Бог покарав таким чоловіком? – плаче часом його жінка. Плакала, мучилася, а тоді втекла від нього геть. Ось так він і капарив сам, аж поки не помер. Поховали його чужі люди, без плачів, без суму, без жалю. На другий рік, коли всі повиходили на цвинтар поминати померлих родичів, дивляться, а його могила якимись колючими бур`янами заросла. — Хто тут похований? – питають одні одних. — Отой незграба, що все робив як-небудь. Так і виріс будяк. З того часу цей бур`Ян почали називати будяком.
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за наявності активного гіперпосилання на джерело.
Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.
|
Вітаю Вас Гость | RSS
Ви зайшли як: 
Група: Незнайомець 
Стать: 
На сайті: днів
Ти користувач № 0
Особистих повідомлень:
Ваш IР: 18.224.32.243
Браузер: 
2025