Зареєстрованих на сайті: Всього: 379 Нових за місяць: 0 Нових за тиждень: 0 Нових вчора: 0 Нових сьогодні: 0 З них Адміністраторів: 2 Модераторів: 1 Провірених: 6 Користувачів: 362 З них Хлопців: 153 Дівчат: 226
Тиха, ласкава річка Случ. Віками лагідно жебоніть її хвилі в зелених берегах, перемивають пісок, віддзеркалюють сонце і зорі…
Кажуть, що вода має пам'ять. Шкода лишень, що її мову розуміють тільки очерети та довгокосі верби, лискуче латаття і сріблясті рибки. А то б вона могла повідати нам багато цікавого і страшного, веселого і сумного про далеку – далеку минувшину, що відбилася у хвилях , відбилася і зникла, як раптовий туман, як роса на роменах…
У незапам'ятні часи над сивим Дніпром жив молодий і ставний красень Доброслав. Був він один у матері-вдови, то ж стара жінка мала його за єдину опору в житті, за єдину надію і втіху.
Вороги повзучи через ліс підбиралися до маленького мирного містечка. Вони вже вважали містечко своїм, а жителів - рабами.
У лісі збирав гриби хлопчик. Він побачив ворогів, хотів було втекти, але подумав: "Я втечу, а вороги все одно прийдуть в містечко. Краще я їх зустріну тут". І він дуже голосно, так, щоб почули в містечку, заспівав пісеньку про те, що вороги, немов змії, повзуть через ліс до містечка.
"Хто хоче визволити свого чоловіка, сина чи брата, нехай принесе свою улюблену квітку. Якщо квітка зав'яне, пока ця людина знайде своїх рідних, то велю всім відрубати голови”.
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за наявності активного гіперпосилання на джерело.
Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.
|
Вітаю Вас Гость | RSS
Ви зайшли як: 
Група: Незнайомець 
Стать: 
На сайті: днів
Ти користувач № 0
Особистих повідомлень:
Ваш IР: 3.147.46.58
Браузер: 
2024