Автори нарису "Давньоруське Придністров'я" (І. Русанов і Б. Тимощук думають, що в той сам час, в половині XII століття, на лівому березі Прута, були побудовані головні князівські кріпості — коломийська, снятинська і чернівецька, які існували до татарського нападу — а вони й могли бути початком міста, але згадані автори думають, основуючись на народних переказах, що на гористому березі Прута напроти теперішнього міста, стояв замок, який пізніше зруйнували татари, а про його існування свідчить мікротопонім "замчище". Чи вони мали на думці Воскресінецьку гору, де колись стояв замок, а тепер росте ліс, що його нарід називає "замчищем", невідомо, але вони здогадуються, що на правому березі Прута розміщений був Дитинець, тобто укріплена частина міста, а на лівому березі була частина, де жило торговельно-ремісниче населення.
Народна етимологія виводить назву від того, що купці, які приїжджали із сходу, наче б то з України, переїздили через болотисті терени між Заболотовом і Коломиєю і в Коломиї мили колеса (кола) в ріці. отже Коломия, це коло мия, місце, де колись мили кола (колеса). Це дуже проста й наївна етимологія, хоч і приманлива, але в дійсності непереконлива, бо в той час, коли купці їздили до Коломиї по сіль, Коломия вже була Коломия, незалежно від того, чи купці мили кола в Пруті чи ні. Можна думати, що місто почалося тоді, коли там збудували твердиню, або й тоді, коли там починалося солеварення, спочатку, може, для власного місцевого вжитку, а пізніше для торгівлі. На самому початку міста воно мусило мати якусь назву, а вона могла бути та сама, що й тепер або інша. Коли та сама, то не могла походити від миття коліс, бо в самих початках, "чумаки" ще не їздили до міста по сіль, отже й не було миття коліс, а назва мусила постати від чогось іншого.
В. Грабовецький, доктор історичних наук і доцент тих же наук А. Чорний згадують, що перші дослідники пов'язували походження назви міста від римського Коломіа. У нас є записка Степана Гаврилюка (сина професора Іллі Гаврилюка), що він бачив у Парижі мапу Європи з 1637 р., на якій Коломия позначена як Колонія. То було для нього, пише він, несподіванкою, але він знає з історії, що в 101-106 рр. н.е. римський імператор Траян ішов походом на дунайських даків (які за Нестором були слов'янським народом), а північна границя римської імперії простягалася аж до ріки Прута. А також він знає, що на Коломийщині селяни при оранці натрапляли на римські монети. Отже, можливо, думає він, що назва Коломиї може походити від назви чи слова колонія або, додамо, від назви, яку згадують обидва вчені історичних наук, Коломіа. Таким чином Коломия була б одним із найстаріших українських міст після Києва.
Але переглянемо ще інші версії. Історик І. Шараневич згадує у своїй праці "Початки слов'янські на схилах Карпат" (1879), що Коломия, це поселення коло річки Миї, бо давні слов'яни кожну річку називали Мия — інша версія каже, що нарід називав лише ріку Прут цією назвою (Мия) — отже місто коло (біля) ріки Миї називали Коломия.
Інший історик, Антон Петрушевич, також думав, що назва міста має в собі слово чи назву Мия, яке означає ріку, а в народі начебто збереглася первісна назва Прута Мия, над якою чи коло якої стояло місто, назване народом Коломия. Варто згадати, що й польський письменник Вікентій Поль писав у своїй праці "Побіжний погляд на північні схили Карпат" (1851), розглядаючи ріки Прикарпаття, що гірські люди називали Прут Мия.
Подібну версію з цією назвою ріки Мия подав нам Іван Кузич з Березова Березовський, котрому, як він казав, розказував колись, ще як він парубком ходив колядувати, старий 90-річний дід, на прізвище Коломийчук, що десь там, де Прут сходиться з Пістинькою в селі Лючі коло Березовів, стояла колись дерев'яна статуя слов'янського божка Мия. В тому місці біля статуї був брід, яким люди переходили на другий берег, але коли впали дощі і була повінь, то його предки помагали людям переходити на другий бік, а люди залишали під статуєю Мия хлібину або колач, які забирали перевізники, його предки, й тому люди назвали їх коломийчуками, цебто тими, що працювали коло статуї божка Мия.
З того оповідання І. Кузич зробив свій висновок, аналогічний, що над бродом Прута в с. Воскресінцях стояла статуя божка Мия, від якого й пішла назва Коломия. Він думає, що місто було засноване нашими предками антами у ІV-VІ ст. нашої ери.
Всі ці версії з Миєю звучать начебто й переконливо, але тут є певне "але" — сумнів викликує той факт, що в давній русько-українській мові тих часів не було прийменника коло у значенні біля, поруч. Ми не маємо записів чисто народної мови тих часів і не можемо доказати, що в ній був або не був цей прийменник, але все таки народна мова досить широко проникала в книжну мову, староцерковну, а в записах тієї мови цього прийменника не було. Словник І. Срезневського "Матеріяли для словника давньої руської мови" (1893), не подає цього прийменника, тільки його тодішній відповідник возлє, возли, близь, у. Два перші збереглися в російській мові, а два останні в українській. Етимологічно-семантичний словник митроп. Іларіона-Огієнка (т. II, 1982) подає слово подлг на означення місця (біля, коло, при). Нема цього прийменника і в Лексиконі Памва Беринди з 17 ст. З цього виходить, що коли починалася Коломия, в тодішній русько-українській мові не було прийменника коло, то й не могла постати назва міста, яка починається тим прийменником, якого тоді не було. Або місто називалося інакше, а потім йому присвоїли теперішню назву. Але й не знати напевно, чи така назва ріки існувала або чи якомусь третьорядному божкові ставили статуї над рікою.
Правда, в Галицько-Волинському літописі трапляється кілька разів прийменник около у значенні навколо, довкруги чи кругом. На думку 1. Огієнка, від нього походить пізніше коло у значенні при, біля, у, але в час: постання Коломиї прийменника коло ще не було. Отже й не могла постати назва з невідомим прийменником коло Прийменник около зберігся в російській мові.
З усього вище сказаного можна робити висновок, що назва міста Коломия мусить бути багато пізніша від самого міста, коли в мові з'явився прийменник коло, або вона давня й походить від латинського слова колонія чи Коломіа, як ми раніше згадували.
Можна згадати ще версію, що назва походить від румунського слова кулмен, що означає горбок або холм біля ріки Миї, нібито Прута, але місто. як знаємо, від самого початку стояло на рівнині, де ніякого холму чи горбка не було. Горби починаються на правому березі. В цій версії одначе є натяк на Воскресінецьку гору, де справді було якесь міське поселення, нібито початки Коломиї, зруйновані татарами, і відбудоване на лівому березі трохи далі, але це здогади, що їх заперечують інші здогади чи вістки.
Була ще версія, що місто збудував у 1214 р. перший галицький коронований король угорського роду Коломан і назвав його своїм іменем, яке потім перетворилося в Коломию, але ця версія теж не має підстав, бо Коломан був ще малолітній — 4 роки, коли його папа Інокентій коронував (1215-1216) внаслідок змови угорського короля Андрія і польського Лєшка. які хотіли поділитися Галичиною. Але Коломан був королем усього кілька років та й Андрій незабаром посварився з Лєшком, який запросив собі на поміч новгородського князя Мстислава Удатного, а той вигнав мадярів з Галичини і сам став галицьким князем (1219 р.). Отже версія з Коломаном зовсім відпадає.
Це були відомі версії про походження назви міста, але ні одна з них не має безсумнівної переконливості, так що залишається далі досліджувати версію про римську колонію, чи в ній не коріниться назва міста.
"Коломия й Коломийщина", 1988 р.
|
Вітаю Вас Гость | RSS
Ви зайшли як: 
Група: Незнайомець 
Стать: 
На сайті: днів
Ти користувач № 0
Особистих повідомлень:
Ваш IР: 18.118.32.6
Браузер: 
2024