Зареєстрованих на сайті: Всього: 379 Нових за місяць: 0 Нових за тиждень: 0 Нових вчора: 0 Нових сьогодні: 0 З них Адміністраторів: 2 Модераторів: 1 Провірених: 6 Користувачів: 362 З них Хлопців: 153 Дівчат: 226
У далекі часи з Константинополя, столиці Візантійської імперії, вирушило кілька кораблів на пошуки нових родючих земель. Нелегким було плавання, тому що штормами і бурями зустрів мореплавців Понт Аксинський - Чорне море. Але не стало людям легше і тоді, коли вщухла буря. На хвилі опустився густий туман, він закрив і горизонт, і море.
Багато днів блукали в невідомості моряки. На судах вже кінчилася прісна вода і їжа. Люди, ослаблі і стомлені, впали духом і покірно чекали загибелі.
Але одного разу рано вранці подув легкий рятівний вітерець. Молочна пелена туману завагалася і повільно почала розпливатися. Виблискуючі сонячні промені вдарили в очі людям, і зовсім неподалік вони побачили зелено-лілові гори.
- Ялос! Ялос! Берег! - Закричав дозорець.
То була прекрасна Тавріда, казкова країна, де не буває зими, де повітря, наповнений морської вологою і ароматом трав, легкий і цілюще, де зріє чудовий виноград і пахнуть троянди.
Втомлені мандрівники підбадьорилися, налягли на весла і направили свої кораблі до вабить березі.
На благодатній землі по сусідству з місцевими жителями вони заснували своє поселення, яке і назвали настільки дорогим для себе словом "ялос", що означає по-грецьки - берег.
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за наявності активного гіперпосилання на джерело.
Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.
1. - Іди, дощику, де чорно! - Ні, піду, де вчора.
|
Вітаю Вас Гость | RSS
Ви зайшли як: 
Група: Незнайомець 
Стать: 
На сайті: днів
Ти користувач № 0
Особистих повідомлень:
Ваш IР: 18.216.32.116
Браузер: 
2024