Зареєстрованих на сайті: Всього: 379 Нових за місяць: 0 Нових за тиждень: 0 Нових вчора: 0 Нових сьогодні: 0 З них Адміністраторів: 2 Модераторів: 1 Провірених: 6 Користувачів: 362 З них Хлопців: 153 Дівчат: 226
В однієї знатної вдови, яка мешкала на хуторі, був син. Він відправився на Запорізьку Січ. Мати вишила і подарувала йому в дорогу рушник. Під час одного великого бою козаки одержали перемогу. За це кожен із них одержав від курінного по три срібних монети і можливість побувати дома, побачитися з рідними. Іде вдовиний син додому, до рідного хутора. На душі так гарно і весело. Біля серця лежить мамин рушничок. Тому іде й від радості співає пісні та пританцьовує. Зустрічні дивуються з козака і запитують:
— Куди мандруєш, козаче? Чому так голосно пісні виспівуєш?
— А чому мені сумувати? — відповідає козак. — Я іду додому, до рідної матусі.
— А чи ти не з того хутора, де жила вдова і мала одного сина?
— Так, це я, — весело відповів козак.
— Якщо це ти, то не радій дуже, бо померла твоя мати від туги за тобою, — сказали люди.
Сів козак у полі на високій могилі. Заспівав сумну пісню і гірко заплакав. Потім витер сльози маминим рушником і промовив:
— Якщо немає більше моєї матусі, то нехай цей хутір називається Матусин.
Звідси і пішла назва села Матусів.
Микола Зінчук
Записано в селі Матусів Шполянського району
від Шеремет Віри Василівни (1931 року народження) 2008 року.
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за наявності активного гіперпосилання на джерело.
Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.
5. Від дощу на воді бульбашки - на тривалу негоду.
|
Вітаю Вас Гость | RSS
Ви зайшли як: 
Група: Незнайомець 
Стать: 
На сайті: днів
Ти користувач № 0
Особистих повідомлень:
Ваш IР: 18.191.216.163
Браузер: 
2024