Зареєстрованих на сайті: Всього: 379 Нових за місяць: 0 Нових за тиждень: 0 Нових вчора: 0 Нових сьогодні: 0 З них Адміністраторів: 2 Модераторів: 1 Провірених: 6 Користувачів: 362 З них Хлопців: 153 Дівчат: 226
Ще за тих часів, коли в Карпатах люди поклонялись язичницьким богам, теплої купальської ночі молодь бавилася біля яскравої ватри. А потім дівчата, співаючи, опускали в швидкі води Черемоша барвисті вінки. Нехай пливуть до милого, хай причарують його серце навіки, хай зв’яжуть серця вірним коханням на все життя.
Восени, коли листя ось-ось починало жовтіти, і перелітні птахи готувалися до дальнього польоту, коли вечорами починало холоднішати, і день був коротший ночі, тесляр Себастьян відправився в ліс. Сам же він був бідним і з родиною ледве жили на шматок хліба. Хата його була вже старенькою, вся в щілинах, немов сарай. Сім'я була велика: він з жінкою і шестеро дівчаток.
Одного разу, як брат орав в полі, татари на село напали. Людей пограбували, сестру разом з багатьма іншими забрали в полон. Приїхав брат додому і не застав сестри. Тоді кинувся доганяти, щоб відбити її в них.
Колись, за часів козаччини, хижі ординці, повертаючись з ясиром, зупинилися на перепочинок біля Сліпого озера. Глибокий байрак, зарості вільшаника ховали їх від козачого ока. Озеро у вінку з аїру та очерету напувало ординців та їхніх коней. Відпочинок і розвага. Бранки — одна за одну кращі: богуславські дівчата славилися красою.
У Карпатах, отам, де нині розташувалося селище Войнилов, під лісом било джерело з цілющою водою. Перехожі тамували спрагу, решта води в Дністер-ріку спливала.
У кінці XVIII століття одна з легенд була широко поширена на Нікопольщині і на всій території колишнього Війська Запорозького... Одного разу перед Різдвом один молодецький запорозький козак посперечався зі своїми товаришами, що зможе осідлати Дикого коня і проскочити на ньому по степу сто верст. Коли настала ніч, він, помолившись, відправився в степ, сховався за заготовленою поселенцями копною сіна і почав чекати. Міцнішав мороз, на темному небі загорілися яскраві зірки.
Нагадаю, що русалка – жіночий демонологічний персонаж, який згідно народним повір’ям, зазвичай перебуває на землі протягом Троїцького або Русального тижня. У нашій місцевості цей тиждень іноді також називали Мокрим, Сирим, і навіть Жаб'ячим. У нас, на півдні, Русальний тиждень зазвичай передував Трійці, а в більш північних губерніях, навпаки, слідував за ним. Без сумніву, це можна пояснити кліматичними особливостями і вегетацією рослин (на півдні, як відомо, злаки завжди квітнуть раніше). З давніх часів вважалося, що русалки захищають посіви, сприяють цвітінню і урожаю. Щоб не заважати їм, селяни не виходили в поле, «щоб гарно вродило» і не косили траву - «хай русалка у ній спочатку покатається»
Через село протікає річечка Тива. Несе вона свої води до Гірського Тікача, а Гірський Тікич до Південного Бугу. Звідки ж пішла ця співуча назва — Тива, Тивонька?
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за наявності активного гіперпосилання на джерело.
Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.
|
Вітаю Вас Гость | RSS
Ви зайшли як: 
Група: Незнайомець 
Стать: 
На сайті: днів
Ти користувач № 0
Особистих повідомлень:
Ваш IР: 18.218.1.38
Браузер: 
2025