Зареєстрованих на сайті: Всього: 379 Нових за місяць: 0 Нових за тиждень: 0 Нових вчора: 0 Нових сьогодні: 0 З них Адміністраторів: 2 Модераторів: 1 Провірених: 6 Користувачів: 362 З них Хлопців: 153 Дівчат: 226
Називалася колись наша річка Липа. Бо така вже була чиста, таку мала добру і смачну воду, що ніби настояна на липовому цвіті. Всяку хор лічила і людей поїла. А випрана у Липі сорочка світилася такою білизною, що аж очі радила. Але то, нипричім, я не до того веду...
Колись давним-давно правив поліським краєм скупий і загребущій князь.
Пообкладав свої села такими податками, що люди ледве-ледве животіли.
Одного разу якесь село не прислало князеві данини. Розлютився грізний правитель і вирішив жорстоко покарати неслухів. З великим загоном посіпок сам вирушив на розправу. Жителі села затужили, що
Якось рано-вранці стара ворожбитка поверталася з гір, де вона збирала цілющі трави. Повний кошик трав назбирала старенька, притомилася, а тут ще й сонце, що піднялося над обрієм, почало припікати. Сіла стара чаклунка в тіні під деревом, розклала свій нехитрий сніданок. Аж глянь — по обидва боки стежки, якою вона спускалася вниз, пробирається в гори маленька травичка. Роззирнулася навколо й побачила, що й сама вона сидить на зеленому моріжку, немов щільним килимком, засланим тією ж травицею.
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за наявності активного гіперпосилання на джерело.
Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.
|
Вітаю Вас Гость | RSS
Ви зайшли як: 
Група: Незнайомець 
Стать: 
На сайті: днів
Ти користувач № 0
Особистих повідомлень:
Ваш IР: 18.118.119.238
Браузер: 
2025